Шишки марихуана Искитим Канабис Amnesia МАРИХУАНА MAZAR

Alright, пацаны и пацики! Сегодня я расскажу вам историю про то, как я закупился шишками марихуаны и решил исследовать бандитский заводок. Знаете, быть наркоманом-рэпером не так просто, особенно когда ты фрешмен в этом деле. Но я крут, и ничего не боюсь, поэтому решил повернуть жизнь на новый мув. И так, все началось со знакомого ноунейма, который пообещал мне самые качественные закладки в городе. Я молча внюхал марцу и понял, что это настоящее дерьмо, а не марихуана. Я сразу пошел на его адрес, чтобы выяснить, что за фигня произошла. Дверь открыл худощавый тип, депресняк просто с него вылетал. Я такой ему: "Слышь, дружище, что это было? Я уже был готов искать тебя по всему городу!" Он пошарил в кармане и вытащил огромный бонг, закрутил марьяну и пригласил меня войти. Мы сели за стол, а он начал рассказывать мне о своих приключениях. Оказывается, он тоже был новичком в этом деле и купил не ту шишку. Вместо марихуаны, он нарвался на какую-то траву для курения. Вот такой облом! Но, пацаны, я не сдался! Я решил, что надо исследовать это местечко, где происходили темные дела. Завод, который я нашел на карте, был заброшен уже лет сто. Многие говорили, что там бродят призраки, но меня это не остановило. Я взял с собой свой бонг и последовал за худощавым типом. Мы проникли внутрь завода и пошли по темным коридорам. Вдыхая через бонг свежую травку, я чувствовал, что становлюсь одним с этим местом. Меня охватывало чувство адреналина, ведь никто не знал, что нас ждет впереди. Вдруг мы услышали странный звук, словно где-то что-то двигалось. Мы решили следовать за ним и попали в огромный зал, в котором были разбросаны различные инструменты. Ржавые тиски, молотки, сварочные аппараты – все это смотрелось пугающе. А тут, пацаны, начался настоящий киношный момент! Мы услышали странные шаги и решили спрятаться. Откуда-то из темноты вышел незнакомый парень. На нем была кожаная куртка с надписью "Bad Boy", а в руке он держал стальной прут. Мы оба замерли от страха. Но тут-то я вспомнил, что я наркоман-рэпер и ничего не боюсь! Я достал из кармана свой телефон и начал снимать всю эту историю. Пацан с курткой заметил нас и начал бежать в нашу сторону, крича что-то непонятное. Мы решили удрать и спрятались в огромной комнате, которая была забита старыми ящиками. Наши сердца бились как сумасшедшие, но нам удалось уйти от этого чертового ноунейма. В итоге, пацаны, я понял несколько важных вещей. Во-первых, никогда не покупайте закладки у незнакомых типов. Во-вторых, исследование заброшенных заводов – это не шутки. Там могут быть хитрые парни, которые готовы подставить тебя в любой момент. Но я не сдаюсь! Я все еще наркоман-рэпер и готов к новым приключениям. Я хочу исследовать больше заброшенных заводов, найти настоящие закладки и рассказать о своих приключениях в своих рэп-треках. Вот такая история, пацаны. Надеюсь, вам понравилось! Если хотите больше моих историй, дайте знать в комментариях. И помните, всегда кайфуйте от жизни и делайте только крутые мувы! Пока, пацаны!

Лексикон: - закладки - наркотики; - депресняк - плохое настроение; - фрешмен - новичок; - мув - поступок; - внюхать - вникать; - через бонг - через курительную трубку; - ноунейм - незнакомый; - марца - марихуана.

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...